“Всё слава Богу,слава Богу!
Да замолчи ты,надоел;
Я вот пойду,скажу парторгу,
Что в секту затянуть хотел.”
Таких на шахте было много,
Кто,даже,слушать не хотел;
А кто послушает “святого“,
Насмешки злобные терпел.
Но слово Божье,словно молот
Скалу тихонечко крушил.
Внимал словам шахтёр не молод,
Служить же Богу не спешил.
Пришёл, однажды,он в тревоге;
“Святому” сон свой рассказал:
“Смотрю,муж в белом на пороге
Стоит и властно приказал:
“Пойдём на выбор тебе места,
Где будешь вечность проводить.”
Огромный дом,как зданье треста,
В него мы начали входить.
Он мне сказал:“Одно условие,-
Что выберешь,-возврата нет.”
И открывает двери новые,
А там такой чудесный свет!
И пенье неземное льётся,
Все в белом и к себе зовут…
Но где-то шёпот раздаётся:
“Зайди налево,скука тут?!”
И я спросил:“А что там слева?”
Он мне открыл вторую дверь,
А там в одежде Евы дева,
Красы невиданной теперь;
Зовёт меня за стол садиться,
А там,-напитки всех сортов,
Там игры, танцы,как годится,
Пленят собой,что нету слов!
Зовут:“Входи и всем навеки
Ты этим будешь обладать!
Здесь РАЙ и счастья полны реки,
Чего там лучшего искать?”
Но гид мой ласкаво промолвил:
“Не все здесь так,но сам решай,
Что Бог,что дьявол приготовил
Ты разберись и выбирай“.
Но думал я совсем немного,
Ведь слева все кричали:РАЙ,
А справа чинно всё и строго,
Не по душе мне этот край.
Конечно,я пошёл налево
И дверь за мною заперлась;
Исчезли карты,пьянки,девы,
Лишь только буря пронеслась.
Повсюду стон и плач и крики
И,страшный предо мной урод;
Чрез дым и огненные блики,
Мне говорит:“Давай вперёд!”
Я возмутился:-Где же дама
И всё,что мне кричали тут!?”
А он ответил:“То-реклама,
Привлечь развратников на суд“.
И в огненную бросил яму,
Откуда нёсся страшный вой,
Там звали Бога,папу,маму…
И я проснулся сам не свой“.
“Наслушался твоих я басен
И сон приснился мне такой.”
“Твой путь сейчас не безопасен,
Ему ответил тот “святой“,-
Чрез сон живое откровенье
Тебе Владыка-Бог послал;
Пойдём со мною в воскресенье,
Чтоб в покаяньи ты предстал;
И Бог наш,милостью богатый,
От ада душу сохранит.”
“Да я не сильно староватый,
Здоровьем крепок,как гранит!
И я пойду с тобой молиться!?
Ты не смеши меня,родной,
Но дай мне жизнью насладиться…
Ну,я пошёл;зовут в забой,
Там где-то телефон сломался,
Пойду налажу и домой.”
Вторая смена обнаружит,
Что не вернулся тот связист.
Над шахтой чёрный ворон кружит;
Погиб хороший коммунист.
Зашёл он в старенькую нишу,
(Распределительный там щит)
Процент метана был завышен,
Глотнул,упал и мёртв лежит.
Вот жизнь промчалась,как комета;
Получен вечности удел;
Звук не поймать,коль песня спета,
Сам получил чего хотел.
О,еслиб знали смерть где встретит!
Хотя бы день когда придёт,
То не носились бы,как дети
По этой жизни взад-вперёд.
Возможно Бога все взыскали
Хотя бы в тот,последний час,
Но хочет Бог,чтоб люди знали,-
Жить в сердце каждого из нас.
Блажен,кто жизнью Бога знает,
Во всём тот верен до конца;
Он никогда не потеряет
Блаженства вечного венца.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 4925 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вячеслав, вы написали очень нужное и хорошее стихотворение. Его не верующим читать надо, потому что жизнь любого человека может оборваться в одночасье. Желаю Вам Божьих благославений и творческих успехов! Комментарий автора: Марина,очень благодарен Вам за отзыв,а особенно за благословения Ваши и пожелания.Верю,что Бог благословляющих-благословляет и это заметно и по Вашим произведениям.За всё-слава Господу.
Марина Т.
2006-11-27 12:53:38
Хорошее стихотворение - и смысл, и форма.
К сожалению, многие откладывают покаяние "на потом". Но, увы, дни лукавы.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.